Що саме сказав Лубінець
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час пресконференції заявив, що завдання Національного мультипредметного тесту виходять за межі того, що передбачено шкільною програмою. Фактично він поставив під сумнів легітимність самого інструменту відбору до університетів: якщо тест перевіряє знання, яких не давали, — це не конкурс рівних умов, а лотерея для тих, хто може дозволити собі репетиторів.
Заява прозвучала публічно, на пресконференції — і моментально розійшлася серед батьків. Бо це саме те, що багато хто відчував інтуїтивно, готуючись до НМТ разом із власними дітьми.
МОН: програма є, відповідність перевірена
Міністерство освіти і науки не підтримало цю позицію. Відомство наполягає: всі завдання НМТ розробляються відповідно до чинних навчальних програм і проходять методичну перевірку. Тобто, за версією МОН, дитина, яка уважно вчилася у школі, теоретично має все необхідне для успішного складання тесту.
Проте тут варто бути чесними: «відповідає програмі» і «можна підготуватися лише в школі» — це різні твердження. Програма може передбачати тему, але конкретне формулювання завдання, рівень абстракції чи комбінування кількох тем одночасно — усе це може справді виявитися складнішим, ніж середній урок у середній школі.
Де правда — і чому це не риторичне питання
Ця суперечка — не просто перепалка між відомствами. За нею стоїть реальне питання: наскільки справедливий НМТ як інструмент вступу? Якщо дитина з невеликого міста, яка навчалася виключно в школі без репетиторів і онлайн-курсів, має реальні шанси — система працює. Якщо ні — розрив між школою і тестом є проблемою, яку не вирішить жодна офіційна заява.
Наразі у відкритому доступі є демонстраційні варіанти НМТ і кодифікатори — переліки тем, які можуть бути винесені на тест. Саме порівняння цих документів з реальними програмами дало б відповідь. Але публічного незалежного аналізу, який міг би розсудити омбудсмана і міністерство, поки що немає.
Що це означає для вашої родини
Якщо ваша дитина у 10–11 класі або вже готується до НМТ — ця дискусія не повинна вас паралізувати, але й ігнорувати її не варто. Практичний висновок такий: орієнтуйтеся на офіційні кодифікатори НМТ, а не лише на шкільний підручник. Кодифікатор — це перелік тем, затверджений УЦОЯО, і саме він визначає межі тесту, а не конкретний учитель чи конкретний розділ програми.
Демонстраційні варіанти завдань — ще один обов'язковий орієнтир. Вони показують не лише теми, а й формат, рівень складності, спосіб формулювання. Дитина, яка розв'язала кілька демоваріантів, розуміє «логіку» тесту — і це дає суттєву перевагу незалежно від того, хто правий у цій суперечці.
Якщо після роботи з кодифікатором і демоваріантами ви бачите прогалини — це сигнал не для паніки, а для точкової роботи. Не обов'язково повний курс репетитора: іноді достатньо кількох цілеспрямованих занять або якісного онлайн-курсу з конкретної теми.
Чого чекати далі
Поки що жодна зі сторін не надала детального публічного аналізу з конкретними прикладами завдань, які виходять — або не виходять — за межі програми. Позиція МОН звучить як офіційне спростування, але не як розгорнута аргументація.
Для батьків це означає просту річ: стежте за офіційними оновленнями від УЦОЯО — саме ця установа відповідає за розробку НМТ і публікує актуальні матеріали для підготовки. А публічна дискусія між омбудсманом і міністерством, хоч би як вона закінчилася, вже зробила одне корисне — змусила ще раз говорити вголос про те, наскільки шкільна освіта реально готує до тесту, від якого залежить майбутнє дитини.
